Характеристики шкірного покриву, що визначають ефективність хімічного пілінгу

На ефективність хімічного пілінгу впливає безліч параметрів, які визначають стан шкірного покриву. До цих параметрів належать: вік, соматичні та шкірні захворювання, застосування системних і топічних препаратів, косметичних засобів, щільність сальних залоз, якість передпілінгової підготовки, особливості загоєння ранової поверхні тощо. Не менш важливі якісні характеристики пілінгу (концентрація кислоти, техніка нанесення, кількість аплікацій). Ігнорування будь-якого з перелічених чинників впливатиме на глибину проникнення кислоти й позначиться на результаті лікування.

При визначенні стану шкірного покриву обов’язково враховують тип шкіри, який визначають за кольором і товщиною.

Колір шкіри по суті, головний чинник, що визначає тип шкіри: чим інтенсивніша пігментація шкіри, тим ретельнішим і тривалішим має бути період підготовки до процедури пілінгу. Така закономірність пов’язана передусім із профілактикою найпоширенішого побічного ефекту будь-якого виду пілінгу — післяпілінгової гіперпігментації. У цьому контексті слід орієнтуватися на шкалу Фіцпатрика (табл. 1), яка дає змогу прогнозувати ймовірність гіперпігментації в післяпілінговому періоді.

Шкала оцінки типів шкіри за Фіцпатриком, модифікована Д. Фултоном.

Наприклад, якщо в людини зелений, світло-карий, сірий або блакитний колір очей, I–III тип шкіри (європейський), то така ймовірність невелика. Водночас вона значно зростає в людей із темно-карим кольором очей або з IV–VI типом шкіри (азійський, індійський та африканський). Для профілактики гіперпігментації бажано протягом 3–10 тижнів до процедури пілінгу щодня застосовувати топічні препарати з гідрохіноном у комбінації з третиноїном. Така комбінація сприяє тимчасовому пригніченню ферменту тирозинази, що, своєю чергою, запобігає перетворенню тирозину на меланін у меланоцитах.

Прогнозуючи ймовірність таких побічних ефектів, як гіперпігментація та утворення патологічних рубців, шкала Фіцпатрика певною мірою допоможе зорієнтуватися у виборі глибини пілінгу і, відповідно, у виборі пілінгового складу (табл. 2)

Глибина впливу пілінгів залежно від типу шкіри за шкалою Фіцпатрика
Товщина шкіри  — інший важливий параметр шкіри, варіює залежно від ділянки тіла, віку та статі (наприклад, у чоловіків шкіра товстіша, ніж у жінок) і також ураховується під час планування глибини хімічного пілінгу. Наприклад, при використанні 20 % розчину трихлороцтової кислоти груба жирна шкіра в чоловіків нерідко буває недостатньо сприйнятливою до кислоти, тоді як у жінок із тонкою ніжною шкірою така концентрація ТСА може призвести до глибокого опіку та утворення рубців. Ця закономірність спостерігається й у різних ділянках тіла людини, оскільки кожна з них має певну товщину епідермісу та дерми, щільність і активність сальних залоз.

Найчутливіші до пілінгу шия та повіки, а плечі, передпліччя, ноги, груди, спина — менш чутливі. Тому в першому випадку концентрація кислоти й час контакту з нею мають бути мінімальними, а в другому їх можна збільшити. При цьому слід ураховувати, що чим дистальніше розташована ушкоджена ділянка шкіри, тим вищий ризик утворення рубців. Цю закономірність потрібно мати на увазі передусім при виконанні середнього та глибокого пілінгу, коли відбувається значний хімічний опік дерми. Слід зазначити також, що шкіра неоднорідна навіть на окремій ділянці, наприклад на обличчі. Для кожної зони (чоло, ніс, повіки, щоки, скроні, періоральна та періорбітальна зони) бажано підібрати індивідуальну концентрацію, експозицію та спосіб нанесення кислоти.

Щільність придатків шкіри  (сальні та потові залози, волосяні фолікули) також відзначається великою варіабельністю на різних ділянках обличчя й тіла, що слід ураховувати під час проведення пілінгу. У цьому плані, чим вища щільність сальних залоз, тим концентрованішим має бути пілінговий розчин. Утім, ані пілінг, ані раніше застосовані препарати й методи не повинні повністю зруйнувати придаткові структури шкіри та блокувати їхню активність, оскільки післяпілінгова реепітелізація відбувається переважно саме з епітелію цих структур. Тому не слід допускати застосування в передпілінговий період роакутану або променевої терапії, які пригнічують активність придаткових структур шкіри.

Після оцінювання стану шкіри (кольору, товщини та щільності придатків) планують час і спосіб передпілінгової підготовки шкіри.